щит

-а́, ч.

1) Ручний предмет старовинного військового озброєння перев. у вигляді заокругленої чи прямокутної дошки (з дерева, металу, шкіри і т. ін.) для захисту тіла воїна від ударів холодною зброєю. || Предмет, опуклість на чому-небудь, що формою нагадують цю зброю. || перен. Про те, що є опорою, оплотом, прикриттям, захистом від чогось (нападу ворога, неприємних дій, почуттів і т. ін.).

••

Поверта́тися з щито́м — бути, повертатися переможцем.

Поверта́тися на щиті́ — бути переможеним, убитим у бою.

2) Пристрій з металевого листа, збитих дощок і т. ін. для захисту від когось, чогось або для відгородження, затримки чогось. || Великий лист, пліт, стінка, збиті або сплетені з якого-небудь матеріалу, обтягнуті чим-небудь, що застосовуються для настилання, оббивання, опалубки чогось. || буд. Готова частина стіни, перегородки, якого-небудь перекриття і т. ін., що використовується на будівництві збірних споруд.

3) гірн. Пристрій у вигляді пересувного сталевого кріплення, що запобігає обвалові слабких порід під час спорудження тунелів.

••

Прохідни́цький щит — гірнича машина для проходження шахт і тунелів.

4) спец. Затвор для закривання отворів у гідротехнічних спорудах (греблях, шлюзах, трубопроводах і т. ін.).

5) Дошка, стенд, закріплені перев. вертикально, на яких поміщається щось для показу, огляду тощо. || військ. Велика мішень для стрільби артилерії на морі. || спец. Дошка, панель, пульт керування з усіма змонтованими там вимірювальними й контрольними приладами, сигнальними пристроями, ручками, кнопками тощо. Розподільний щит.

6) спорт. Піднята вгору дошка в кінці поля, на якій закріплено залізний обруч із сіткою (кошиком) для гри в баскетбол.

7) геол. Найдавніша частина суходолу, в межах якої давні складчасті кристалічні породи виступають на поверхню землі або містяться під незначною товщею осадових порід.

8) біол. Твердий покрив у деяких тварин для захисту м'якої тканини.